Словарь симптомов

А
Ажитована(тривожна) депресія — з перевагою тривоги, страху (тривожно-боязка напруга) і рухового
занепокоєння, що відображає переживання розпачу й безвихідності.
Акінезія(загальмованість, ступор) — повне зникнення довільних і автоматизованих рухів, знерухованість,
з відсутністю або зниженням реакції на зовнішні подразники, у тому числі й больові.
Аменція (аментивний стан) — важка форма потьмарення свідомості, що характеризується повної
дезорієнтацією в місці, часі, власній особистості, незв'язністю мислення, підвищеній відволікаємостю,
наявністю аморфних, нестійких ілюзій і марення, уривчастих маячних переживань і неадекватною емоційністю.
Рухове збудження відбувається на обмеженому просторі, звичайно в межах ліжка.
Амнезія(відсутність пам'яті) — втрата здатності зберігати і відтворювати раніше набуті знання.
Анестезія— нездатність аналізатора відчувати подразнення.
Антероградна амнезія— забування подій, що відбуваються безпосередньо після порушення
свідомості або (рідше) інших хворобливих психічних розладів.
Апатія— динамічний процес руйнування емоційної сфери, що проявляється відсутністю емоційних проявів,
млявістю, відсутністю бажань, життєвих спонукань бездіяльністю; що проявляється у втраті емоційного тонусу
(байдужність) зі зменшенням яскравості й різноманітності емоцій (їх потьмянінням і випадінням), поєднується
із втратою переживання перспективи майбутнього.
Астенічна(адинамічна) депресія — вираженими проявами нервово-психічної слабкості, стомлюваності,
виснажуванності, ознаками вегетативно-судинної дистонії й сенсорної гіперестезії (або гіпостезії).
Аутистичне мислення— порушення мислення, при якому судження обумовлені світом внутрішніх
переживань хворого,його емоційними настановами й недостатньо співвідносяться із реальною навколишньою
дійсністю; характеризується дисоціацією процесів мислення з вітальними й інтегративними сферами психічної
діяльності, проявляється у вигляді недоступності контакту і поєднується з позицією замкнутості.
Афект— короткочасне та інтенсивне емоційне переживання (гнів, страх, екстаз).
Афективні ілюзії— виникають, як правило, на тлі зниженого настрою, супроводжуваного тривогою, а
то й страхом.
Б
Благодушність(млява благодушність) — почуття пасивного достатку, що розвивається на тлі
слабоумства.
В
Вгасання(Extinction) — Процес поступового послаблення й зникнення умовних реакцій, які більше не
підкріплюються.
Виліковне слабоумство(dementia curabilis) — тимчасове ослаблення психічних функцій, головним
чином інтелектуальних, у результаті дії причин, що виснажують (після інфекційних або соматичних хвороб).
Відчуття— найпростіший процес відбиття окремих властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності,
що безпосередньо впливають на органи відчуттів. Відчуття можуть бути викликані також і змінами у
внутрішньому гуморальному середовищі організму (наприклад відчуття голоду, спраги, ситності, нудоти,
полового потяга, оргазму та ін.).
Воля діяльності(Freedom of movement) — В теорії Ротера – більша свобода діяльності відображає
очікування людини, що та чи інша поведінка приведе до успіху, у той час як менша свобода діяльності
відображує очікування людини, що та чи інша поведінка буде неуспішною.
Г
Галюцинаторно-маячне збудження— збудження із прагненням бігти, опиратися, нападати на
оточуючих під впливом напливів загрозливих, імперативних галюцинацій, з афектом страху, тривоги,
сторожкості, злостивості, супроводжується достатністю маячних ідей впливу, отруєння та ін. Свідомість не
затьмарена.
Галюцинації— психопатологічний феномен сприйняття неіснуючих об'єктів з відповідними
переживаннями й трактуваннями.
Гебефренічне збудження — безглуздо-дурнувате збудження з манірністю, нарочитістю,
примхливістю, патетичністю і брутальністю з елементарними руховими розладами типу кривляння, клоунади,
эхопраксії.

Гіперестезія— підвищення сприйнятливості реальних подразників (частіше виникає при астенічних
станах, зв'язана зі слухом і зором).
Гіперкінезія (рухове порушення) — посилення й прискорення рухової активності.
Гіпермнезія— хворобливе посилення пам'яті, її загострення з напливом образних спогадів, яскравих
чуттєво-конкретних уявлень.
Гіпнагогічні галюцинації— зорові й слухові галюцинації, що виникають при засипанні в перехідному
від пильнування до сну періоді.
Гіпнопомпічні галюцинації— зорові й слухові галюцинації, що виникають при неповному
пробудженні в перехідному стані між сном і пильнуванням.
Гіпо- і анестезія— зустрічаються при розладах свідомості, анатомічній перерві периферичних
нервових стовбурів, медикаментозному викликанні недіяльного стану рецептора; анестезія може бути
викликана навіюванням.
Гіпомнезія— прогресуюче зниження здатності довільної репродукції, потім утримання в пам'яті й спогаду
даних минулого досвіду.
Гіпостезія(гіпестезія, гіпоестезія) — зниження сприйнятливості до подразників.
Глобарне слабоумство(дифузне, тотальне) — характеризується тотальним пошкодженням
властивостей психіки і здібностей (розпадом психічної діяльності), глибоким нівелюванням особистості з
втратою всіх колишніх індивідуальних рис та морально-етичних властивостей ("ядра особистості"),
зникненням критичного відношення до всього, перевагою безтурботного, або невмотивовано злісного
настрою, нерідко розгальмуванням нижчих потягів.
Гостра епізодична амнезія— пов'язана із розладом свідомості, характеризується гостротою
початку, короткочасністю спливання й повним випаданням з пам'яті періоду розладу свідомості.
Д
Делірій(деліріозний стан) — потьмарення свідомості, що характеризується порушенням орієнтування в
часі й у місці, з перевагою дійсного зорового марення і ілюзій, образногї маячні, мінливого афекту, у якім
переважає страх, рухове збудження.
Деменція(придбане слабоумство) — глибоке збідніння психічної діяльності, у першу чергу інтелекту,
емоційно-вольової сфери й індивідуальних особистісних особливостей з одночасним погіршенням (аж до
повної втрати) здатності до придбання нових знань, їх практичному використанню й пристосуванню до
навколишнього.
Деперсоналізація(перекручене сприйняття власного "Я")  — розлад самосвідомості, що
проявляється відчуттям зміненності деяких або всіх психічних і фізичних процесів – почуттів, думок, вистав,
спогадів, відносин до навколишнього, мови, рухів і т.д.
Депресія(депресивний стан) — подавлений, пригноблений настрій (гіпотімія) з перевагою почуття й
афекту туги, страху або тривоги.
Депресія соматизована(маскована)  – з перевагою в клінічній картині "соматичних еквівалентів"
депресії у вигляді моносимптому (наприклад, кардіалгія, цефалгія, гастралгія, анорексія, агрипнія, втрата ваги,
порушення потенції й лібідо та ін.)
Дереалізація(перекручене сприйняття навколишнього світу) — розлад самосвідомості,
супроводжуваний відчуттям зміненності живих істот і неживих предметів, обстановки, явищ природи. До них
відносяться deja vu (вже бачене), deja eprouve (вже випробуване), deja vecu (вже пережите), deja entendu (вже
чуте), deja ressenti (вуже відчуте) і аналогічні феномени, при яких замість слова "вже" (deja), розташоване
слово "ніколи" (jamais): jamais vu (ніколи не бачене) і т.д.
Дисмнезія— порушення пам'яті, що відрізняється від гіпомнезії деякою диспропорційністю в ступені
виразності; окремих проявів її механізмів, або коливаннями в глибині мнестичних розладів у порівняно
невеликому проміжку часу.
Дистимія— короткочасний розлад настрою з почуттям пригніченості, що поєднується з тугою, очікуванням
нещастя й тяжкими фізичними відчуттями ("внутрішнє тремтіння", стиснення, тиск і т.п.).
Дисфорія— похмуро-понуро-дратівливий розлад настрою із тривимірною структурою емоцій –
комбінацією афектів злості, туги й страху з агресивними тенденціями.
Е
Ейфорія— патологічна веселість, почуття невмотивованої радості, задоволення й блаженства.
Експериментальний план вивчення одного суб'єкта(Single-subject experimental
design) — Спроба встановити основні закони поведінки, вивчаючи вплив однієї чи кількох контрольних змінних
на специфічний компонент поведінки одного організму в контрольованому оточенні.

Експлозивність— патологічна вибуховість зі злобно-агресивними реакціями.
Емоції— психічні процеси, що характеризують переживання людиною відношення до дійсності; це
інтегративне відбиття в психіці тих відносин, у яких перебувають предмети і явища до потреб, мотивів, цілей
людини та її відношення до себе.
Емоційні розлади— психопатологічний феномен порушення почуттєвого відношення до життєвого
досвіду.
Епілептичне(амнестично-олігофазичне) слабоумство— характеризується зниженням рівня
узагальнення й відволікання, в'язкістю, інертністю мислення, загальної прогресуючої олігофазії, прогресуючим
зниженням пам'яті.
Епілептіформне збудження— безглузде руйнівно-агресивне збудження з важкими
ушкодженнями навколишніх, афектом злості, страху, гнівливості (елементами дисфорії), рідше екстазу із
сутінковим потьмаренням свідомості.
З
Загальна прогресуюча амнезія— характеризується поступовим ослабленням усіх функцій
пам'яті(утримання, збереження й відтворення життєвого досвіду) з наступним утворенням мнестичного типу
слабоумства. При цьому наростання втрати матеріалу пам'яті походить від більш нового (менш закріпленого
досвідом) до більш давнього, від більш диференційованого до менш диференційованого (більш загального),
від менш міцно закріпленого й автоматизованого до більш міцно закріпленого й автоматизованого (закон
Th.Ribot,1881). Регрес пам'яті відбувається в такій послідовності: хворий спочатку забуває і, у зв'язку із цим,
повторює свої вислови і дії (власні психічні процеси); потім забуває розташування подій у часі (плутає їхні дати
– "пам'ять часу"). Далі відбувається забуття самих подій ("пам'ять фактів"), відносини до них і до людей
("емоційна пам'ять"). Останніми забуваються навички й звички ("пам'ять автоматизмів").
Затримки мислення(шперунг) — зупинки, перерви в ході мислення, при незатьмареній свідомості,
які усвідомлюються й запам'ятовуються.
І
Ілюзії(лат. illusio – помилка, омана) — помилкове сприйняття реально існуючих у цей момент предметів або
явищ. Розрізняють по органах почуттів, а також фізичні, фізіологічні й психічні ілюзії.
Іпохондрична депресія— з великою кількістю іпохондричних скарг, частіше без певної локалізації.
Істинні галюцинації— обмани сприйняття, що володіють зовнішньою просторовою проекцією,
сприймаються хворим як реально існуючі, ідентифікуються з реальними об'єктами, з переконанням про
доступність їх сприйняття навколишніми.
зорові галюцинації – фотопсії (елементарні), макроптичні, мікроптичні, рухливі, стабільні, поодинокі, множинні,
часткові, сценоподібні.
слухові галюцинації – акоазми (елементарні), фонеми, вербальні, поліфонічні, імперативні, однобічні,
антагоністичні, що коментують.
нюхові галюцинації – уявносприйняття запахів неіснуючих речовин.
смаков галюцинації – поява в ротовій порожнині незвичних, зазвичай неприємних відчуттів.
тактильні (дотикальні) галюцинації – уявносприйняття неприємних, а частіше болісних відчуттів наявності
одушевлених або неживих об'єктів на поверхні шкіри, усередині неї або під нею (термічні, гігричні, гаптичні).
вісцеральні галюцинації – відчуття наявності у внутрішніх органах і порожнинах сторонніх предметів або
живих істот.
К
Кататімна амнезія— психогенно виникаючі пробіли пам'яті на неприємні для індивідуума події.
Кататонічне— збудження, позбавлене внутрішньої єдності й цілеспрямованості, що характеризується
примхливістю та безглуздою манірністю рухів, імпульсивними вчинками, руховими стереотипіями й мовним
збудженням.
Кататонічний ступор(анергічний, негативістичний) — проявляється знерухомістю, мутизмом і
каталепсією з підвищеним тонусом м'язів, зіничними симптомами.
Кома(коматозний стан) — стан глибокого порушення свідомості з відсутністю реакції на будь-які зовнішні
подразники, рефлексів, чутливості, активних рухів;, що характеризується пригнічення функцій ЦНС,
порушенням регуляції життєво важливих центрів у головному мозку.
Конградна амнезія— що виникає на період, відповідний до стану потьмарення свідомості або іншому
хворобливому психічному стану.
Конфабуляція— патологічний вимисел, що прийняв форму спогаду; неправильні спогади, що
доводяться на період життєвого досвіду, що випав із пам'яті, при збереженні його хронології при відтворенні.

Критерії порушеної свідомості(K.Jaspers, 1965) — 1 – неможливість виразного сприйняття, 2 –
порушення орієнтування (у місці, часі, власній особистості), 3 – нечіткість мислення й осмислення ситуації, 4 –
часткова або повна амнезія подій цього періоду.
Кріптомнезія(викривлення, помилка пам'яті) — вид неправильних спогадів, при якому факти й події, що
відбувалися увісні, що мають місце в літературі, кінофільмах і т.п., відтворюються, що немовби відбувалися в
дійсності із самим хворим, приписуються хворим своєму авторству.
Л
Лакунарне(осередкове, парціальне) слабоумство — характеризується нерівномірною поразкою психічної
діяльності – випаданням, погіршенням окремих психічних функцій при збереженні інших; супроводжується
збереженістю колишньої індивідуальності (тією чи іншою мірою), при цьому не порушуються морально-етичні
властивості особистості – "ядро особистості" і зберігається критичне ставлення до хворобливих порушень.
М
Макропсія— порушення, при якому навколишні предмети сприймаються пропорційно збільшеними, у
порівнянні з їхнім реальним розміром.
Маніакальне— збудження, що характеризується підвищеним настроєм, прискоренням рухових проявів і
мовної активності, полегшенням плину асоціацій, аж до "перегонів ідей", виразністю міміки й жестів.
Манія (маніакальний стан) — підвищений настрій (гіпертимія) з перевагою почуття задоволення,
прискоренням асоціативних процесів при нестійкості уваги (відволікаємістю) і малопродуктивною руховою
активністю.
Маячні ідеї(маячня) — безглузде тлумаченнядійсності, що виникає на хворобливій основі, котре
суперечить життєвому досвіду та й не піддається переконанню. Буває маячня: відносин, переслідування,
фізичного впливу, величі, збитку, ревнощів, самозвинувачення, самоприниження, іпохондричний, нігілістичний.
Маячноподібні фантазії— нестійкі фантастичні, схожі на маячні ідеї, побудови з їхніми
інтерпретаціями, що виникають у психопатичних особистостей, зазвичай у зв'язку з психогенною ситуацією,
характеризуються монотематичністю, здатністю до корекції, мінливістю та нестійкістю.
Меланхолійна(вітальна) депресія — тужно-подавлений настрій (зі зниженням самооцінки, почуттям
провини), розумово-мовним і руховим гальмуванням (при перевазі першого) і симпатикотонічними
соматичними ознаками.
Меланхолічний (депресивний) ступор— спостерігається на висоті депресії,
супроводжується сумною мімікою.
Ментизм(наплив думок) — нестримне й мимовільне виникнення у свідомості відвернених думок, спогадів,
образів, що не підкоряються волі.
Метаморфопсія— викривлення зорового сприйняття різних предметів, їх форми, розміру, кольору,
просторового розташування, стану спокою або руху.
Мислення— процес пізнання об'єктивної реальності людиною, встановлення внутрішніх зв'язків між
предметами і явищами навколишнього світу.
Мікропсія— порушення, при якому навколишні предмети сприймаються пропорційно зменшеними, у
порівнянні з їхнім реальним розміром.
Морія— блазнярсько-веселий настрій з розгальмуванням потягів і схильністю до недолугих жартів і витівок;
супроводжується проявами інтелектуального зниження.
Н
Нав’язливі (настирливі) ідеї(обсесії) — мимо волі й бажання хворого повторювана неадекватна
думка, помилковість і недоречність якої хворий усвідомлює. По спрямованості настирливі ідеї можуть бути:
нерішучі, наказові, віщувальні.
Нав’язливі дії(ритуали) — виражаються в одноманітних, властивих конкретному пацієнтові,
невмотивованих діях (постукування, перекладання якої-небудь речі й т.п.), або частіше оформляються як
ритуали, що дозволяють пацієнтові на якийсь час подолати думку або фобію.
Нав’язливі думки(обсесії) — сумніву, міркування,спогаду, пригадування (ономатоманія), рахування
(арифмоманія).
Нав’язливі стани(нав'язливості) — можна підрозділити на стосовні до інтелектуальної (обсесії),
емоційної (фобії) і моторної ("імпульсії") сфер. Усі вони проявляються в єдиному комплексі (з різним ступенем
виразності тих або інших), утворюючи обсесивний або ананкастичний синдром.
Нав’язливі страхи (фобії):
агорафобія – почуття неможливості самостійно перетнути порожню площу або пройти по безлюдній вулиці;

айхмофобія – острах гострих предметів;
акрофобія – острах висоти, почуття неможливості перебувати на балконі, підвищеному місці (синоніми –
батофобія, гіпсофобия);
антропофобія – острах скупчення великої кількості людей, юрби (синонім – ексантропія);
гематофобія – острах виду крові;
гідрофобія – острах води (синонім – потамофобія);
кенофобія – острах порожніх приміщень;
кляустрофобія – острах закритих приміщень;
мізофобія – острах бруду, острах забруднитися від дотику до чого-небудь;
ніктофобія – острах темряви, нічної темряви (синонім – скотофобія);
нозофобія – острах занедужати, заразитися;
танатофобія – острах смерті;
еритрофобія – острах почервоніти в присутності людей (руброфобія, хроматофобія).
Надто детальне мислення(грузле) — характеризується схильністю до деталізації, нездатністю
відокремити другорядне від істотного та перевагою безлічі непотрібних подробиць.
Надцінні ідеї— сукупність афективно насичених уяв, що займають домінуюче місце в змісті психічної
діяльності пацієнта та які порушують його адаптацію до навколишнього середовища. Хоча й із труднощами,
але при вагомих доказах помилковості в судженнях, надцінна ідея може піддатися корекції, хоча іноді
ненадовго й не у всьому.
Невротична депресія— з вираженою емоційною лабільністю, слізливістю, зниженням активності без
мовнорухового гальмування, іноді з елементами демонстративності.
Негативні(негативні, деструктивні) — симптоми пов'язані з розпадом психічної діяльності, оскудненням
і випадінням її деяких функцій.
Незв’язне мислення(інкогерентне, сплутаність мислення) — характеризується втратою здатності
до утворювання навіть найбільш простих асоціацій по подібності й суміжності, із грубим порушенням
цілеспрямованості мислення, на тлі високої виснажуванності психічних процесів. Мова складається з
хаотичного набору слів.
Непритомність(непритомний стан) — раптова нетривала глибока втрата свідомості, що
супроводжується різкою блідістю, знерухованістю тіла, холодним потом, значним ослабленням подиху та
серцево-судинної діяльності. Є проявом гострої гіпоксії мозку й падіння вегето-судинного тонусу.
О
Обнубіляція(затуманення) — легкий ступінь оглушення, при якому в результаті утруднення залучення
уваги, психічні реакції вповільнюються, обмежуються елементарними рухово-орієнтовними й мовними.
Характерні коливання в ступені виразності розладу свідомості, розсіяність, неуважність, помилки у відповідях.
Оглушення— розлад свідомості, що характеризується значним підвищенням порога сприйняття всіх
зовнішніх подразників і вповільненим утвором асоціацій, утрудненням їх плину (брадіпсихізм). Уяви вбогі,
спонтанна мова відсутня, питання сприймаються із труднощами, відповіді на них неповні, неточні.
Ознаки порушення свідомості— гострота розвитку й нетривалість протікання стану; порушення
звичайних форм контакту з навколишнім світом; часткове або повне порушення алопсихічного й
аутопсихичного орієнтувань; різке порушення уваги й запам'ятовування; вихід у дохворобливий стан із
частковою або повною амнезією перенесеного.
Онейроїд(онейроїдий стан) — сноподібне фантастично-маячне затьмарення свідомості;
характеризується напливом мимоволі виникаючих уяв, що містять видозмінені фрагменти баченого,
прочитаного, пережитого, які можуть вигадливо переплітатися з перекручено сприйманими деталями
навколишнього. Ці мрії відрізняються сценоподібністью, носять характер псевдомарення, можуть
супроводжуватися порушенням самосвідомості, супроводжуються порушенням орієнтування в часі й у місці
(іноді говорять про так зване "подвійне орієнтування"), а також руховим заціпенінням.
П
Палімпсест— забування окремих подій і деталей своєї поведінки, що були напередодні в період
сп'яніння, на висоті його розвитку.
Пам'ять— психічний процес, що полягає; в здатності утримувати (запам'ятовувати), зберігати й надалі
відтворювати свій життєвий досвід.
Паракінезія(парадоксальні рухові акти) — мімічні й рухові реакції хворого, не відповідні до даної
ситуації: манірність; стереотипії; луна-симптоми (повторення мови, рухів або вчинків навколишніх хворого
осіб).
Паралітичне(эйфорично-анозогнозичне) слабоумство — варіант тотального слабоумства, що
спостерігається при прогресивному паралічі.

Паралогічне мислення— мислення, засноване на об'єднанні випадкових, часто непорівнянних
явищ і фактів, супроводжуване порушенням логічних зв'язків, ігноруванням фактичних передумов і доказів,
накопиченням і змішанням понять.
Паратимії(парадоксальні емоційні реакції) — невідповідність емоційних реакцій змісту переживання або
висловлення, або ситуації.
Парейдоличні зорові ілюзії фантастичного— виникають, як правило, на тлі зниження
психічної активності (наприклад, сп'яніння, утома), при станах потьмареного свідомості (делірій), коли на
підставі деталей дійсного малюнка на площині бачаться мінливі, фантастичні пейзажі, особи людей,
незвичайних звірів і т.п.
Патологічний афект— психогеннообумовлена короткочасна емоційна реакція, що супроводжується
зміною свідомості (по типу сутінкового) і здійсненням безглуздих, часто кримінального характеру, дій з
наступною їхньою амнезією.
Персевераторне мислення(персеверація) — застрягання на якій-небудь одній уяві з наступним її
відтворенням у відповідь на питання, що задаються). Наприклад, на запитання "як вас звати?" пацієнт
відповідає правильно – "Іван Петрович", а на наступні питання про вік, професію й т.п. відповідає як і раніше –
"Іван Петрович". Така ознака підказує, що створилася інертність психічних процесів.
Позитивні(позитивні, продуктивні) — симптоми пов'язані з розгальмуванням нижчих рівнів психіки й
виявляються у вигляді активізації психічної діяльності, або маніфестації деяких нових проявів.
Престезії— тактильні відчуття печії, поколювання, що звичайно супроводжуються неврологічними
симптомами або можуть бути проявом соматичної патології.
Прискорене мислення("скакання ідей") — збільшення темпу плину асоціацій, їх швидкості
перемикання, підвищення лабільності суджень.
Псевдогалюцинації (неправильні галюцинації) — обмани; сприйняття, позбавлені "відчуття
об'єктивності й дійсності", не ототожнюються з реальними образами й не проектуються зовні. Хворі "чують
голоси" звучні всередині голови, бачать "внутрішнім поглядом", відчувають запахи що виходять з голови й т.п.
Розрізняють: слухові, зорові, дотикальні, вісцеральні, нюхові, смакові, кінестетичні, моворухальні,
проприоцептивні.
Псевдодеменція— один з варіантів істеричної реакції, звичайно підгостро виникаючий і
характеризується картиною уявного (часто перебільшеного) зниження рівня інтелектуальної діяльності.
Псевдоремінісценція— помилкові спогади про події, що дійсно відбувалися, мав місце певний
період при цьому переміщається по хронології на період, що випав з відтворення пам'яті.
Психічні ілюзії— неправильно впізнане з відповідними переживаннями й трактуваннями.
Психогенне збудження— збудження, що спостерігається в екстремальних ситуаціях, носить
афективно-шоковий характер, проявляється неосмисленною втечею, панічними вчинками.
Психогенний (істеричний і депресивний)— ступор, що виникає в результаті надсильних
емоційних потрясінь,; після психічної травми.
Психоз— виражена форма психічних розладів, при якій психічна діяльність хворого відрізняється різкою
невідповідністю навколишній дійсності, відображення реального світу грубо перекручене, що проявляється в
порушеннях поведінки й появі в психозі невластивих їй у нормі патологічних симптомів і синдромів.
Психомоторний розлад — це узагальнене визначення, що включає порушення довільних
(вольових) рухових актів – дій і вчинків, що сполучається з іншими розладами психічної діяльності (у першу
чергу з емоційними), що й приводить до глибоких змін поведінки пацієнта, порушенню його конструктивних
зв'язків з навколишнім світом.
Психосенсорні розлади— порушення співвідношення самовідчуття власного "Я" (сприйняття
розмірів, ваги, форми власного тіла) і/або зовнішнього світу (сприйняття розмірів, форми, взаємного
розташування оточуючих предметів) з відповідними переживаннями й трактуваннями. Порушенням синтезу
окремих відчуттів перекручується сприйняття цілісного об'єкта.
Р
Реактивна(психогенна) депресія – з концентрацією депресивного змісту у висловленнях пацієнта на
психогенно-травматичній ситуації.
Редуплікуюча парамнезіяабо "эхомнезія" — феномен вже пережитого ("подвоєнного"). В нормі
може зустрічатися у дітей і підлітків в періоди стрибків росту; в патології при астенічних станах і епілепсії.
Резонерське мислення(резонерство) — мислення з перевагою великих, відвернених, нерідко
малозмістовних, банальних і розпливчастих міркувань; "марне мудрування", що стосується всім відомих
обставин, без зв'язку з реальною дійсністю.

Ретардирована (відставлена) амнезія— проявляється в тому, що в перші години після
літічного виходу із сутінкового розладу свідомості або іншого психічного розладу у хворого зберігаються
спогади про пережите, а потім відбувається повне зникнення з пам'яті хворобливих переживань.
Ретроградна амнезія— амнезія, що виникає на події, що передують стану потьмарення свідомості
або іншим хворобливим психічним станам.
Рефлекторні галюцинації— омани сприйняття, що виникають в одному аналізаторі при наявності
роздратування в іншому аналізаторі.
Розгубленість— якість хворобливої зміни свідомості, що характеризується ослабленням осмислення
поточних подій і навколишнього оточення з емоцією здивування.
Розірване мислення— порушення асоціативної зв’язанності мислення, називається також
атактічним, діскордантним. Може проявлятися від "зісковзування" (відсутність зв'язку між фразами в мові
хворого), до словесного салату – шизофазії (відсутність не тільки логічного, але й граматичного зв'язку між
словами в реченні).
Розлад мислення— психопатологічний феномен, що представляє порушення асоціативного процесу
понять, суджень і умовиводів по темпу, формі й змісту, що нерідко поєднується із порушеннями сприйняття,
відчуттів і дій.
Розлади (аутометаморфопсія) — перекручене сприйняття розмірів тіла, або окремих його частин.
С
Свідомість — генетично обумовлена інтегративна функція вичленовування власного "Я", що забезпечує
зв’язаність, послідовність психічної діяльності.
Сенестопатії— неприємні й тяжкі, нерідко вкрай болісні відчуття, що проектуються всередину тіла, вони
важко піддаються опису хворими, та й не мають для свого виникнення причин, підтверджуваних об'єктивними
методами дослідження.
Сенільне (асемічне) слабоумство— характеризується опосередковою поразкою функцій
мови, гнозиса і праксиса.
Символічне мислення— мислення, що оперує образами й поняттями, маючими алегоричне
значення, особистісно важливих для самого хворого, але часто зовсім незрозуміле для навколишніх.
Симптоми(грецьк. symptoma – збіг, ознака)— клінічні прояви патологічного стану (хвороби).
Позитивні (позитивні, продуктивні) симптоми пов`язані з розгальмуванням нижчих рівнів психіки й
виявляються у вигляді активізації психічної діяльності, або маніфестації деяких нових проявів.
Негативні (негативні, деструктивні) симптоми пов`язані з розпадом психічної діяльності, оскудненням і
випадінням її деяких функцій.
Синдром(грецьк. syndromos – що разом біжить, syndromе – поєднання ознак) — система
взаємопов’язаних у патогенезі хвороби симптомів.
Слабодухість— нездатність утримувати емоції у вигляді дратівливості, гнівливості й сльозливості.
Слабоумство(недоумство) — стійке та необоротне випадіння (вкрай рідко тимчасове ослаблення),
однієї або декількох функцій психічної діяльності.
Сопор(сопорозний стан, патологічний сон) — розлад свідомості зі збереженням реакції на сильні
подразники (біль, голосний оклик викликають недиференційовані, стереотипні захисні рухові й зрідка голосові
реакції), зі зниженням м'язового тонусу, не порушені корнеальний та кон’юктивальні рефлекси, можуть бути
відсутні сухожильні, периостальні, шкірні рефлекси.
Сприйняття— психічний процес відбиття предметів і явищ у цілому, у сукупності їх властивостей, що
приводить до створення образа об'єкта на основі аналізу й синтезу його якостей, виділення при цьому
істотних ознак предмета або явища й відволікання від несуттєвих і неактуальних.
Стереотипне мислення(вербігерації – мовні стереотипії) — мислення, що протікає зі схильністю
до повторення тих самих актів психічної діяльності.
Сутінки(сутінковий стан) — різке звуження кола (обсягу) свідомості зі збереженням координації
психомоторних актів. Учинки й дії при цьому носять автоматизований характер, або визначаються
продуктивною психотичною симптоматикою.
Т
Тимчасова амнезія— визначається тимчасовим ослабленням психічних функцій, зниженням
активності уваги. Відрізняється від гострої епізодичної поступовим початком, відновленням функцій і більш
тривалими строками спливання.
Тривога— негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних
подій, передчуття що важко визначити. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не

усвідомлюються. Вона виникає в ситуаціях, коли ще немає (і може не бути) реальної небезпеки для людини,
але він чекає її, причому поки не уявляє, як з нею впоратися.
Тугорухоме мислення— сповільненість переключення розумових процесів, обумовлена
недостатньою рухливістю, труднощами перемикання з одного кола уявлень на іншій.
У
Уповільнене (загальмоване) мислення — зменшення темпу перебігурозумових процесів, плину
розумових ідей, уявлень.
Ф
Фіксаційна амнезія— проявляється порушенням здатності запам'ятовувати нові факти при
відносному збереженні пам'яті на придбані в минулому знання. Часто супроводжується амнестичною
дезорієнтировкю (у місці, оточуючих, у часі і послідовності подій) і поєднується з іншими видами; амнезій
(наприклад, з ретроградною або прогресуючою, що свідчить про прогноз стану).
Формальне мислення— характеризується порушенням реального значення змісту при
збереженості філологічних правил розумового процесу. Наприклад, на запитання "як ви потрапили до лікарні
пацієнт відповідає "через двері".
Функціональні галюцинації— обмани сприйняття, що виникають на основі існуючого
стереотипного, монотонного подразника (стукіт  коліс, хід годин, шум води й таке інше), що співіснують із ним
не зливаючись і тривають поки цей подразник зберігається.
Ч
Часткова амнезія— випадання з пам'яті окремих фактів і подій, що відбуваються в період
хворобливого стану, наприклад, деліріозного розладу свідомості.
Ш
Шизофренічне(везанічне) слабоумство — характеризується, в першу чергу, емоційно-вольовими
розладами, у той час як інтелектуальні здатності хворих, а також запаси придбаних ними протягом життя
знань і навичок, страждають лише відносно, втрачається можливість хворих користуватися ними.

Обратная связь





X
Обратная связь