Інфоресурси

Постравматичний стресовий розлад

Допомога при важких психотравмуючих подіях.

У житті будь-якої людини може виникнути важка психотравмуюча ситуація, яка залишить суттєвий слід у психіці.

До таких ситуацій зазвичай відносять такі, при яких була безпосередня загроза життю людини, або він був свідком, коли поруч наближеному загрожувала смерть:

•  війна;
•  стихійні лиха і техногенні катастрофи;
•  пожежа;
•  ДТП;
•  сексуальне насильство;
•  фізичне насильство (незнайомим обличчям або внутрішньосімейним);
•  бути свідком насильства;
•  бути свідком самогубства (або ж дізнатися про самогубство близької людини);
•  медичні хвороби з раптовим розвитком загрози життю;
•  бути свідком травматизації інших осіб і наслідків травм.

У подібних ситуаціях абсолютно нормально, що можуть виникнути такі почуття і емоції:

Страх:

• поранення, травми себе і тих, кого ми любимо, хто нам дорогий;
• залишитися одному, або тебе залишають улюблені та близькі;
• «Втрати контролю» над ситуацією і над собою;
• що подібна подія може повторитися знову.

Безпорадність – подія, яка виявляє людську безпорадність і безсилля.

Смуток – через страх смерті, травми і через інші важкі втрати.

Туга – через те, що відбувалося.

Вина – за те, що довелося пережити страшну подію краще, ніж іншим, тобто за те, що ви живі, цілі, не травмовані.

Жаль – тому, що ви не зробили щось, що могли б зробити.

Сором:

• за те, що ви «показали» себе як безпорадного, «чутливого» і маєте потребу в інших;
•  за те, що ви не реагували так, як хотіли, і не робили того, що слід.

Гнів:

• на те, що трапилося, і на того, хто є причиною цього;
• на несправедливість і безглуздість всього, що відбувається;
• на пережитий сором і образу;
• через те, що ви не розумієте інших людей, на безрезультатність спроб пояснити їм свій стан.

Спогади – про почуття, пов’язані з відсутністю інших людей у ​​вашому житті які були травмовані або померли.

Розчарування – в собі, в інших, в житті.

Надія – на майбутнє, на кращі часи.

У кожного, хто пережив або переживає екстремальну кризову ситуацію виникають такі почуття.

Як з ними впоратися?

Дати їм дозвіл вийти назовні. Це не веде до втрати самоконтролю, але придушення цих почуттів може привести до розвитку неврозів і фізичних проблем.

Фізичне відчуття і психічний стан.

У вас можуть бути фізичні відчуття, пов’язані або не зв’язані з описаними почуттями. Іноді через кризову ситуацію вони виникають навіть багато місяців по тому.

Деякі загальні відчуття: втома, безсоння, погані сни, незрозуміле занепокоєння, неясність думок, погіршення пам’яті і концентрації уваги, запаморочення, прискорене серцебиття, тремтіння. Також можуть проявлятися труднощі з диханням, напади задухи, “клубок у горлі” і в грудній клітці, нудота, діарея, м’язове перенапруження, яке може привести до болю (наприклад, головні болі, болі в спині), зміни в інтимній сфері.

Сімейні і соціальні відносини.

Може проявитися напруга в стосунках. Хороші відносини можуть перейти у конфліктні.

Ви можете відчувати, що навіть незначні, дрібні речі виводять вас із себе, і від вас в спілкуванні вимагають занадто багато, а ви не можете реагувати так, як від вас чекають інші.

Заціпеніння – стан, при якому ви відчуваєте і реагуєте дуже повільно. Спочатку ви відчуваєте «заціпеніння», подія здається нереальною: як сон, і все, що відбувається, відбувається ніби в якомусь іншому світі, не в реальності. Люди часто оцінюють це невірно – як ознака власної «сили» або «нечутливості».

Активність – ви намагаєтесь бути активним. Допомога іншим може приносити деяке полегшення і вам, і іншим. Однак надмірна активність шкідлива, адже вона відволікає вас від допомоги, в якій ви потребуєте для самого себе.

Парадоксальні вчинки – як тільки ви усвідомлюєте важку ситуацію, катастрофу, ви приймете її як подію, що вже завершилась, яка відбулась. Це – нормально: думати про це, говорити про це вдень і вночі, намагатися побачити уві сні і переживати подію знову і знову. Так, наприклад, діти малюють і програють події, що відбулися, це дозволяє їм прожити знову все, що сталося і «відпустити». Це все потрібно і вам для вашого душевного «лікування».

Самота – для того, щоб впоратися зі своїми почуттями, вам необхідно знайти можливість побути на самоті, без сім’ї і близьких друзів. Активність, поєднана з блокуванням почуттів, виражена надміру, може уповільнити процес вашого одужання.

Увага! Якщо бажання усамітнитися триває більше одного дня і ви пережили екстремальну ситуацію – тоді для оптимального відновлення поступово повертайтеся до близьких людей, які можуть вас підтримати психологічно і обережно, приймаючи ваші почуття. Дозвольте собі «вентилювати» (проявляти) почуття і переживання, таким чином, ви будете допомагати собі пережити травматичний стан. Запам’ятайте! що наявність болю від психологічної травми веде до її зцілення. Ви можете вийти з кризи навіть сильніше, оскільки у вас вже є досвід як справлятися з цією ситуацією. Мудрішим і зрілішим способом – усвідомлюючи і розуміючи свої почуття!

Що потрібно робити і чого не треба робити?

Говоріть про свої почуття. Проявляйте ваші емоції і давайте можливість вашим друзям обговорювати їх разом з вами.

Говоріть про те, що трапилося. Використовуйте кожну можливість переглянути свій досвід наодинці з собою або разом з іншими. Дозвольте собі бути частиною групи людей, яка піклується про вас.

Не дозволяйте вашій сором’язливості і сорому зупиняти вас, коли інші надають вам шанс говорити.

Не очікуйте, що спогади підуть самі по собі. Почуття залишаться з вами і будуть відвідувати вас протягом тривалого часу.

Дозвольте собі прийняти допомогу, зверніться за допомогою. Навіть якщо конкретна людина вам відмовла, у вас завжди є можливість звернутися до іншої або до професійного психотерапевта!

Безпорадність – це нормальний стан, але не варто ним захоплюватись. Іноді ви не можете собі допомогти саме тому, що не намагаєтесь навіть зробити те, що вам потрібно! Використовуйте новий досвід – працюйте з ним!

Пам’ятайте, що ваші близькі можуть переживати подібні почуття у відношенні до вас.

Виділіть час для сну, відпочинку, роздумів разом зі своєю родиною та близькими друзями.

Проявляйте ваші бажання прямо, ясно і чесно говоріть про них сім’ї, друзям і на роботі.

Намагайтесь зберігати нормальний розпорядок вашого життя, наскільки це можливо.

Дозволяйте вашим дітям говорити вам і іншим про їх емоції і проявляти себе в іграх і малюнках.

Підтримуйте розпорядок життя, навчання і дозволяйте їм діяти згідно з їх власним уявленням.

Зменшіть до мінімуму ризики при управлінні автомобілем! Намагайтесь піклуватися про себе і рідних вдома.

Коли потрібно звернутися за професійною психологічною допомогою?

1. Якщо ви відчуваєте, що здатні справлятися з сильними почуттями або відчуттями в тілі, якщо ви відчуваєте, що напруга ваших емоцій не знижується протягом певного періоду часу, якщо ви відчуваєте хронічну напругу, збентеження, спустошеність, або якщо вас супроводжують неприємні тілесні відчуття.

2. Якщо через місяць ви продовжуєте відчувати заціпеніння і порожнечу, або інші аналогічні почуття. Якщо ви підтримуєте активність лише заради того, щоб не відчувати і не згадувати інформацію про травамуючі події.

3. Якщо тривають нічні жахіття і безсоння.

4. Якщо у вас немає людини або кола людей, з якими можна поділитися своїми почуттями і обговорити їх, а ви відчуваєте, що маєте потребу в цьому.

5. Якщо вам здається, що ваші стосунки в родині погіршилися, або розвинулись сексуальні проблеми.

6. Якщо з вами відбуваються аварії або нещасні випадки.

7. Якщо ви продовжуєте курити, випивати або приймати медикаменти в тій же кількості, що і відразу після події.

8. Якщо страждає ваша робота і ви гірше справляєтеся зі своїми обов’язками.

9. Якщо ви помітили, що стали особливо уразливі або ви не задоволені своїм лікуванням.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, що по суті ви – та ж сама людина, якою були перед кризовою ситуацією, катастрофою, травмою.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, що є «світло в кінці тунелю».

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, що отримати можна не те що ви очікуєте, а навіть краще, якщо ви дозволите собі прийняти те, що можливі й інші варіанти вирішення.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, якщо ви страждаєте занадто сильно або занадто довго, вам необхідно скористатися психотерапевтичної допомогою.

А. Б. Карачевський